Про мене

   

Посада:       бібліотекар, вчитель української мови та літератури 
                         Павлоградської  ЗШ І-ІІІ ст. №16 

Дата народження:  26 червня 1979 року

Освіта :   вища, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Спеціальність: філолог, викладач української мови та літератури

Додаткова освіта: тренінг  Веб 2.0 для вчителів м. Павлограда
                  
Стаж роботи: бібліотекар – 3 роки, вчитель – 12 років

Педагогічне кредо:  Учитись важко, а учить ще важче.
                                             Але не мусиш зупинятись ти.
                                             Як учням віддаєш усе найкраще,
                                             То й сам сягнеш нової висоти.

Життєве кредо:  Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом.

Те, що мене надихає:  любов до обраної професії, захоплені очі дітей, допитливі   читачі

Легенда про Людину

     Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче і, розпорядившись ним, посадити на могилі батька по жолудю.
  Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце, як пам'ять про батька. А молодший взяв свою книгу і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували у його селі, то обов’язково відвідували могилу його батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок і зробив добрішими їхні серця.
   Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина – дав кволий росток, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни, пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки. Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того батька. Але мудре насіння знань з мудрої батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися з покоління в покоління, збагачувалися новими. Давно змінилося одне покоління іншим і тільки вічнозеленим залишається той дуб.
   Така легенда про Людину, яка принесла людям знання. Її справа стала безсмертною.